Тема: Взаимоотношения педагога и студента как проблема. Учебная работа № 337180

Учебная работа № 337180. Тема: Взаимоотношения педагога и студента как проблема

Выдержка из похожей работы

…

Педагогічні умови ефективного використання заохочення і покарання як методів виховання (1)

…….і покарань у вихованні дітей.
Одні вважають, що треба якнайчастіше
карати і як можна рідше заохочувати,
інші, навпаки, радять частіше використовувати
заохочення, карати ж лише зрідка. Деякі
думають, що варто тільки заохочувати,
а карати не треба зовсім. А є й такі, хто
переконаний, що справжнє виховання –
це виховання взагалі без яких би то не
було заохочень і покарань.

Значення заохочень і покарань
у системі виховних впливів дуже локальне,
воно не належить до числа виховних
засобів, що потрібні повсякденно і на
кожному кроці. Цілком можливо, наприклад,
на протязі дня, а іноді і цілого тижня
працювати з класом, не використовуючи
заохочень і покарань. У сім’ї ж, де
склалися правильні взаємини між дорослими
і дітьми, можна обходитися без заохочень
і покарань значно більше. Мабуть, тут і
з’являється переконання, що в принципі,
в ідеалі заохочення і покарання не
потрібні взагалі.

Історія
проблеми заохочення і покарання

у
вихованні дітей

Сліпа рабська покора – ось вища
мета середньовічної школи і її головного
виховного знаряддя – тілесних покарань.
Для буржуазної школи, яка прийшла їй на
зміну, цього арсеналу було вже недостатньо.
В капіталістичному суспільстві, де все
будується на владі грошового мішка, на
основі “вільної” купівлі-продажу
стимули покори повинні були стати більш
тонкими і гнучкими. Це знайшло свій
прояв, зокрема, у відомій видозміні
системи покарань у буржуазній школі й
у доповненні її свого роду врівноважуючим
початком – розвиненою системою заохочень.
Педагогіка палиці в чистому вигляді
змінюється педагогікою “батога і
пряника”.

Поряд з поступово відступаючими
на задній план, але не знятими зовсім з
озброєння фізичними покараннями,
буржуазна школа успадкувала від старої
школи і різного роду “м’якопокаральні”
міри, що принижують особисте достоїнство
дитини. “З послабленням страху тілесних
покарань, – писав П.Ф. Каптерев, —
внаслідок поступового позбавлення
останніх, багато хто визнавали вкрай
необхідним збуджувати в дітях страх
більш тонкий і делікатний – страх
духовних страждань, страх докорів
ураженого самолюбства, незадоволеного
честолюбства і марнославства, мук
суперництва, боротьби, поразок. У школах
були введені, з одного боку, цілий ряд
ганебних покарань, що зачіпають
самолюбство, а з іншого боку – безліч
нагород…

Ганебні покарання були досить
різноманітні і полягали в позбавленні
якої-небудь частини костюма (наприклад,
фартуха в ж
…