Тема: Реферат-рецензия по книге Н. Никулин Воспоминания о войне. Учебная работа № 353018
Тип работы: Контрольная работа, реферат (практика)
Предмет: История
Страниц: 14
Год написания: 2015
Введение 2
1) Внешняя критика источника 3
а) К какому виду источника принадлежит, его специфика 3
б) Год, место издания, автор 3
в) Причины (обстоятельства) появления источника 3
2) Внутренняя критика источника 5
а) Основные проблемы, сюжеты, вопросы, рассматриваемые источником 5
б) Какой хронологический период охватывает и как соотносится с другими периодами отечественной и мировой истории 5
в) Актуальность 6
г) Степень достоверности сведений в сравнении и сопоставлении с другими источниками 6
д) Новизна, что нового узнали от знакомства с источником 9
е) Цели и задачи, которые автор хотел достичь в произведении и насколько ему это удалось 9
ж) Особенности, отличия данного произведения в сравнении с другими источниками по данной теме, в сравнении с учебными пособиями 10
з) Особенности языка изложения, доступность изложения в целом 11
3) Личная оценка источника 12
а) Что больше всего понравилось 12
б) Что не понравилось и почему 12
в) Общий вывод и заключение (ценность данного источника для изучения отечественной истории, рекомендации будущему читателю, общая оценка) 12
Учебная работа № 353018. Тема: Реферат-рецензия по книге Н. Никулин Воспоминания о войне
Выдержка из похожей работы
Сучасна рецензія як жанр
…….имірятися
тут до Заходу!) обертається і ще тривожнішою
цифрою — у 12 разів менше. І все це за
обставин, що не менше половини тих видань
випущені не українською, а російською
мовою…
Парадоксально,
одначе, що, взявши назагал, той
книжково-літературний простір, освоювати
який мав би допомагати жанр рецензії,
не тільки не зменшився, а навіть
побільшився. Чому? Тому, що руйнівний
удар вцілив більше не в кількість назв
видань, а в їх тиражі. Останні — вже
узвичаєно мізерні, причому ми так
змирилися з тими мізеріями, що наклад,
скажімо, в тисячу примірників — і то в
країні з майже 50-ма мільйонами населення
— вже потрактовуємо як нормальний…
Кількісно ж, повторюю, книговидання
навіть наростилося — маємо-бо тепер
децентралізацію у видавничій сфері,
замість лише кількох видавництв, що
видавали в часи СРСР художню літературу,
нараховуємо тепер їх сотні — у кожному
обласному центрі, здається, вже і в
кожному районі. Усі ті видавничі точки
дають якусь свою продукцію, усі прагнуть
посісти якесь місце не тільки на
книжковому ринку, а й у духовному,
естетичному світі сучасника, і то цікаво,
що відповідно до цього навіть зросла у
нас кількість осіб, котрі домагаються
набути статусу «узаконених»
письменників — тобто членів НСПУ. Не
конче бо видаватися тепер у якомусь
київському видавництві, чи в Харкові
або Львові, а ось знайшов чоловік змогу
видати щось у друкарні свого райцентру
— і вже, будь ласка, є у нього підстава
претендувати на членство в НСПУ. Кількість
тих, хто цього домагається («вже дві,
вже три книжки у мене вийшло»), повторюю,
побільшується…
Вже і з цього
випливає, наскільки повнопотужно мусив
би у наш час працювати жанр рецензії.
Елементарне освоєння того, що виходить
друком і про що за обставин зруйнованості
системи книгопостачання навіть фахівець
не завжди знає, відвіювання зерна від
полови, — ця, сказати б, безпретензійна,
переважно чорнова робота сьогодні украй
потрібна. Та ба! — жанр рецензії опинився
тепер не тільки у глибокій кризі, а й
зазнає зневаги та гонінь.
Сказавши
коротко, криза жанру пов»язана загалом
з кризою літературної критики як такої.
Минув той час, коли, як-от у соцреалістичну
добу, обов»язком критики було
відстежувати міру дотримання «канонів»
та ідейної «цноти», бути служницею
ідеології і владних структур, як і самої
її — літератури. Ми стали свідками того,
як на наших очах відбувається інтенсивне,
поспіхове, в чомусь аж гіпертрофова
…
