Выполним-студенческую-работу

Інноваційний менеджмент в системі управління підприємством.

      Інноваційний менеджмент в системі управління підприємством. Диплом скачать бесплатно.  

Фрагменты работы:

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………..……………..3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ У СИСТЕМУ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ …………………………………………..…………………7
1.1 Дослідження сутності та специфіки формування системи
управління підприємством………………………………………………………..7
1.2 Визначення середовища впровадження інноваційного менеджменту
у системі управління підприємством…………………………………….…….13
1.3 Проблеми впровадження організаційно-управлінських інновацій у діяльність підприємства …………………………………………….…………..30
РОЗДІЛ 2 ДІАГНОСТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ ….………..42
2.1 Середовище функціонування ВАТ «Укртелеком»……..………….………42
2.2 Аналіз системи управління ВАТ «Укртелеком» та специфіка впровадження інновацій……………………………………………….………..50
2.3 Оцінка ефективності впровадження інноваційного менеджменту
у системі управління ВАТ «Укртелеком»………………………….…………..64
РОЗДІЛ 3 ФОРМУВАННЯ ЗАХОДІВ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ
ВАТ «Укртелеком»………………………………………………………………69
3.1 Напрямки застосування організаційно-управлінських інновацій у
діяльність підприємства…………………………………………………………69
3.2 Визначення ефективності інноваційного менеджменту у системі управління ВАТ «Укртелеком»…………………………………………………73
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….………..80
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………..……….82
ДОДАТКИ…………………………………………………………….………….89

ВСТУП

Актуальність теми. В даний час Україна переживає бум новаторства. На зміну одному формам і методам керування економікою приходять інші. У цих умовах інноваційною діяльністю буквально змушені займатися всі організації, усі суб’єкти господарювання від державного рівня керування до знову створеного товариства з обмеженою відповідальністю в сфері малого бізнесу.
Термін «інновація» став активно використовуватися в перехідній економіці України як самостійно, так і для позначення ряду родинних понять: «інноваційна діяльність», «інноваційний процес», «інноваційний менеджмент». У літературі нараховується велика кількість визначень. Виділяються такі ознаки, як масштаб інновацій (глобальні і локальні): параметри життєвого циклу (виділення й аналіз усіх стадій і підстадій). закономірності процесу впровадження і т.п. У спеціальній літературі й офіційних документах частіше усього використовувалися поняття керування науково-технічним прогресом, упровадження досягнень науки і техніки у виробництво тощо, що характерно для централізовано керованої економіки. У ринкових умовах господарювання, де комерційні організації мають повну юридичну й економічну самостійність, ні про яке впровадження чого-небудь не може бути й мови. Цією принциповою відмінністю пояснюється розходження в отриманні окремих понять в області інноваційного менеджменту.
Під впливом нововведень, за умови усвідомленої необхідності розв’язання великомасштабних завдань щодо переведення економіки на ринкові відносини та інтенсивний шлях розвитку, мають місце істотні (нерідко радикальні) організаційні перетворення не лише безпосередньо у сфері виробництва, а й в усій системі його обслуговування та управління. Для забезпечення ефективного управління інноваційним процесом важливо своєчасно виявляти і правильно оцінювати його тенденції, прогресивні й небажані зміни у формах організації виробництва та праці, функціонуванні окремих чи всієї сукупності елементів господарського механізму. Основні сучасні тенденції інноваційного процесу можна звести до такого:
а) прискорення темпів розвитку окремих (деконцентрації, коо-перування, конверсії, диверсифікації) та посилення взаємозв’язків усіх суспільних форм організації виробництва, що забезпечує демонополізацію виробництва багатьох видів продукції, конкуренцію
продуцентів на ринку, мультиплікаційну ефективність діяльності підприємств різних типів і систем господарювання;
б) посилення безперервності та гнучкості виробництва на підприємствах багатьох галузей завдяки широкому застосуванню автоматичних роторних ліній, робототехнічних комплексів і гнучких виробничих систем, що уможливлюють зведення до мінімуму втрат
часу й ресурсів, багаторазове підвищення продуктивності праці, значне прискорення оновлення продукції, що виготовляється;
в) розвиток колективної (бригадної) форми організації та оплати праці, що за умов прискорення НТП, якісного вдосконалення й ускладнення техніко-технологічної бази виробництва стає об’єктивно необхідним і економічно доцільним;
г) раціоналізація організації потоку й використання засобів ви-робництва та кінцевої продукції на всіх стадіях відтворювального процесу, переміщення певної частини організаційно-технологічних операцій з підготовки виробництва у сферу матеріально-технічного його забезпечення, що сприяє істотному скороченню виробничих запасів сировини, матеріалів і палива, зменшенню обсягів їхнього використання, утилізації відходів виробництва;
д) формування нових типів суспільної комбінації речових і особистісних елементів процесу виробництва, науки та виробництва, виробництва і сфери споживання у вигляді спільних міжгалузевих і міждержавних підприємств, науково-технічних комплексів,
інженерних і сервісних центрів, створюваних з метою концентрації та раціонального використання суспільних ресурсів, підвищення ефективності науково-технічного прогресу;
е) удосконалення організації функціонування господарського механізму підприємств, перехід останніх на ринкові економічні відносини з державою та іншими конрагентами, що посилює відповідальність за кінцеві результати діяльності, конкурентноспроможність на світовому й національному ринках, фінансову стійкість і прибутковість;
ж) активізація людського чинника через здійснення такої кадрової політики, котра відповідає сучасним вимогам правильного підбору керівників усіх рівнів, підвищенню їхньої компетентності, діловитості й відповідальності; вимогам дальшого розвитку демократії в управлінні виробництвом, забезпечення належної організованості й виконавської дисципліни.
Розвиток і поглиблення названих тенденцій у галузі організації виробничо-трудових процесів та функціонування господарського механізму необхідно вважати сучасними завданнями прискорення організаційного прогресу. При цьому пріоритетними мають бути заходи щодо раціоналізації організаційно-господарського управління і дальшого взаємоузгодженого розвитку суспільних форм організації виробництва. Тільки комплекс заходів такого спрямування може забезпечити реалізацію наявних резервів прискорення й підвищення ефективності інноваційного процесу.
Спостерігається певна тенденція взаємозв’язку економічних результатів від широкого використання науки і технічних інновацій, передачі досвіду, ноу-хау. В зв’язку з цим, актуальність досліджень заключається у вивченні даного явища з точки зору управління інноваційною діяльністю.
Метою роботи є розробка та обґрунтування теоретико-методичних і практичних засад впровадження інноваційного менеджменту у систему управління підприємством.
Для досягнення мети були визначені такі завдання:
– дослідити сутність та специфіку формування системи управління підприємством;
– визначити середовище впровадження інноваційного менеджменту у системі управління підприємством;
– сформулювати проблеми впровадження організаційно-управлінських інновацій у діяльність підприємства;
– визначити середовище функціонування ВАТ «Укртелеком»;
– проаналізувати систему управління ВАТ «Укртелеком» та специфіка впровадження інновацій;
– оцінити ефективність впровадження інноваційного менеджменту у системі управління ВАТ «Укртелеком»;
– розробити напрямки застосування організаційно-управлінських інновацій діяльність підприємства;
– визначити ефективність інноваційного менеджменту у системі управління ВАТ «Укртелеком».
Об’єктом дослідження — процес реалізації інновації та інноваційного менеджменту на підприємстві.
Предметом дослідження – виступає сукупність принципів, методів та форм реалізації інноваційного менеджменту у системі управління підприємством.
Практична цінність роботи полягає у визначенні напрямків покращення системи організації і ефективності інноваційного менеджменту у системі управління підприємством.
Інформаційною основою дослідження послужили літературні джерела вітчизняних і зарубіжних авторів. При виконанні роботи були використані дослідження таких вчених: Л.С.Барютина, Л.І.Даниленко,С.Д. Ільенкова, Е.Е.Вершигора, А.Е.Денисова,А.В.Шегди, В.Д.Немцова, Н.П.Тарнавської.
Структура роботи: робота складається із вступу , 3-розділів, висновків, списку літератури, додатків.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ У СИСТЕМУ УПАРВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

1.1 Дослідження сутності та специфіки формування системи управління підприємством

В умовах формування в суспільстві системи ринкових відносин, що супроводжується на початковій стадії цього процесу зниженням ефективності матеріального виробництва, особливої актуальності набуває проблема докорінної зміни механізму управління економікою підприємства. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми має стати посилення впливу економічних важелів на кінцеві результати роботи підприємства. В економічній теорії існує кілька концепцій формування системи управління підприємством, які описують його виникнення, діяльність і ліквідацію. Серед них можна виокремити чотири основні: неокласичну; інституціональну; еволюційну; підприємницьку. Кожна з них акцентує увагу на тих чи інших особливостях підприємства як об’єкта дослідження.
У неокласичній теорії підприємство розглядається як цілісний об’єкт, який залучає вихідні ресурси у виробництво та перетворює їх у продукцію. Модель підприємства відображає залежність результатів виробництва від витрачених факторів, розміру та співвідношення факторів, які використовуються. Поведінка підприємства визначається обсягом і структурою ресурсів, що залучаються, та продукцією, що виробляється. Неокласична модель підприємства як носія основної (виробничої) функції на сьогодні є загальновизнаною, базовою у світовій економічній науці концепцією.
В інституціональній теорії підприємство розглядається як організація, що створена людьми для ефективнішого використання обмежених ресурсів. Іншими словами, існування підприємства (фірми) пов’язується з тими перевагами, які воно забезпечує у процесі виготовлення продукції порівняно з виробництвом тієї самої продукції без організації фірми. Поведінка підприємства характеризується особливостями укладання та виконання контрактів із зовнішніми організаціями і робітниками.
В еволюційній теорії фірма розглядається як один із об’єктів системи, яку можна порівняти з біологічною популяцією. Поведінка підприємства обумовлена еволюційними реакціями на вплив ділового, адміністративного та технологічного середовища. У процесі функціонування підприємства та його взаємодії з іншими суб’єктами господарювання формуються відповідні традиції та виробляються процедури прийняття рішень, певні правила реагування на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища. Характерним для еволюційної концепції є системне уявлення про підприємство як подвійний об’єкт: з одного боку, підприємство є членом ділової спільноти («популяції») і повною мірою перебуває під впливом її еволюції, з іншого боку — йому притаманні власні традиції у визначенні напрямків діяльності, обсягів і пропорцій залучення ресурсів.
Підприємницька модель фірми ґрунтується на уявленні про підприємство як сферу реалізації підприємницької ініціативи та наявних у підприємця або доступних для залучення ресурсів. Поведінка підприємства є результатом взаємодії підприємців (менеджерів) усіх рівнів.
Кожна з наведених концепцій розглядає підприємство лише під одним ракурсом. На думку провідних економістів, основою створення узагальненої теорії підприємства має бути концепція підприємства як своєрідного системного інтегратора — цілісного економічного суб’єкта, який поєднує у часі та просторі різні соціально-економічні процеси та отримує ефект шляхом використання системних мультиплікативних ефектів.
Сучасне підприємство — це складна відкрита виробничо-господарська і соціальна система, яка:
– складається із взаємозалежних частин (виробництв, цехів, дільниць, служб тощо), діяльність яких впливає на кінцевий результат виробництва;
– взаємодіє із зовнішнім оточенням, з якого в систему надходять необхідні для виробничої діяльності фактори виробництва (входи) та в якому реалізуються і використовуються результати виробництва (виходи) — продукція, роботи, послуги;
– здійснює діяльність, спрямовану на задоволення потреб суспільства (зовнішнього середовища системи);
– має властивості, що притаманні складним відкритим цілеспрямованим системам: здійснює певні процеси протягом життєвого циклу продукції; реагує на зміну зовнішнього оточення і
самостійно забезпечує свій розвиток (володіє властивістю самоорганізації); має характерне для складних систем поєднання властивостей цілісності та відокремленості, які певним чином впливають на її функціонування та розвиток. …

      Работу прислала: Елена.

    Скачать весь диплом: 

     СКАЧАТЬ ТУТ

 

Інноваційний менеджмент в системі управління підприємством.

Вам может также понравиться...