Тема: Голод в Поволжье 20е годы 20го века. Учебная работа № 352837

Учебная работа № 352837. Тема: Голод в Поволжье 20е годы 20го века

Выдержка из похожей работы

…

Голод 1932-1933 р р

……..Тичина “Загупало в
двері прикладом”

Вступ. Причини голодомору
…………………………………………………………1

Курс на індустіалізацію за
рахунок села……………………………………………1-2

“Хлібна проблема”……………………………………………………………………2
Початок
I-ої
п’ятирічки.
Рік великого перелому………………………………….2-3

Наслідки колективізації. Початок
голодомору..…………………………………..3-4

Хлібозаготівельні кампанії.
“Чорна дошка”……………………………………….4-5

Експорт хліба за
кордон……………………………………………………………….5

Відгуки в пресі про становище
в Україні

іноземна преса……………………………………………………………………5-6

преса української
діаспори………………………………………………………..6

10.Кульмінація голоду. Свідчення
очевидців…………………………………………6-7

11.Наслідки та численні втрати
України після голоду…………………………………
7
12.Висновок.
Цинізм Сталіна…………………………………………………………..7-8

13.Додатки…………………………………………………………………………………8

14.Список використаної літератури

“Загупало
в двері прикладом…”

Загупало в двері прикладом,
заграло, зашкрябало в шибку.

Ану одчиняй, молодице, чого ти
там криєшся в хаті. –

Застукало серце, різнуло: ой
горе! Це ж гості до мене.

Та чим же я буду вітати – іще ж
не вварився синочок…

Біжить одмикає сінешні, гостям
уклоняється низько.

Гостей вона просить проходить
– сама ж замикає за ними.

Проходять солдати у хату: один
з них писати сідає,

Два інших стають коло печі, а два
при рушницях на дверях.

-Ну, як живеш, молодице? Показуй,
що вариш-готуєш? –

Стоїть молодиця – ні з місця –
і тільки всміхається тихо.

Горщок витягають із печі, в нім
скрючені пальчики видно.

Стоїть молодиця – ні з місця –
і тільки всміхається чудно.

Знаходять одрізані ноги, реберця,
намочені в цебрі,

І синю голівку під ситом, що вже
почала протухати.

Стоїть молодиця – ні з місця –
і тільки всміхається страшно.

-Ну, як же живеш, молодице? Чого
ти мовчиш, не говориш?

-Отак і живу я… — та й змовкла. Ой
чий же це голос у неї?

Хрипкий, а тремтючий, веселий.
–Та так і живу, — проспівала.-

Хіба ж то йому я не мати? Чи їсти,
скажіть, не хотілось?

Ви хочете їсти? – Сідайте. Між
вами і я молодая.

Повірите, люди їй-богу: — отак
тільки тут полоснула –

затріпалось зразу і стихло.
Повірите, люди, — їй-богу…

Отак і живу, — проспівала. – Отак
удова молодая, —

і раптом уся затрусилась, мов
щось би вона пригадала.

Очима так дико по хаті і кинулась
вся до синочка,

голівку вона йому гладить і

…